Віддали вогонь

132

Такий напис на латині часто прикрашав портали домівок та святинь львів’ян. Мешканці нашого міста знали про що просять…

493 роки тому...

 3 червня 1527 року. “Нічого жахливішого Львів не бачив протягом цілого часу свого існування” – писав Бартоломей Зиморович, одночасно порівнюючи найбільшу міську пожежу до Троянської чи Єрусалимської. Звісно, якщо цілий Львів від брами до брами перетворився в попіл, то це порівняння абсолютно доцільне. І хоча ніяких військових дій чи облог в той день не було, проте результат руйнувань був вражаючий – Львів зник протягом кількох годин.

А все почалося з пива.

Чи то пивовар  був недосвідчений, бо ж колишній війт Клепарова Григорій купив цей бровар на розі сьогоднішніх вулиць Театральна і Вірменська, всього кількома днями раніше? Чи то конкуренти допомогли? Відповіді немає, як немає і готичного Львова. Основною причиною цього «содомського вогню» все ж була суха і дуже вітряна погода. А ще основний будівельний матеріал. А ще велика скупченість забудови.  А ще відсутність професійних пожежників -так-так, вони з’являться щойно на початку  ХІХ ст. Звісно, наші міщани не одну пожежу приборкали, тож досвід був. Львів та його передмістя горіли  часто. Зрештою, навіть перша літописна згадка про місто пов’язана з загравою від пожежі. Але в той день не допоміг ні досвід, ні те, що влада міста ЗАКРИЛА обидві вхідні брами, щоб міщани не втікали від вогню , а активно включалися в боротьбу з ним. Коли стало зрозуміло, що вогонь охопив чи не одночасно все місто, брами відкрили, але доступ до них був уже дуже обмеженим(.

 Ця пожежа була схожа на вогняний вихор- ні неба, ні хмар не було видно серед великого полум’я. Не допомогла ні ікона Матері Божої Неопалимої Купини, що захищала від вогню православних міщан. Не прийшов і святий Флоріан –  заступник від пожеж у католиків, ні жоден з інших святих покровителів міста в усіх його бідах. Горіло все, що могло горіти:  житлова забудова з  т.зв «пруського муру» (дерев’яні каркаси стін заповнювалися дешевим будівельним матеріалом, що легко спалахував), ґонтові дахи, сходи і торгові підсіння, дерев’яні ятки ремісників,  церковні та оборонні вежі, галереї на Високому та Низькому мурах. Плавилися дзвони на храмах. Вибухав порох в арсеналах та начинені ядрами гармати. Вітер переносив  іскри і за фортечні стіни. Уявіть, горіла навіть вежа на Високому замку і повністю згоріло Знесіння. Якщо хтось не знає як виглядає  пекло, то вартує спробувати уявити 3 червня 1527 року у Львові. А ще краще – 4 червня. Згоріли обидві брами, чотири  костели, два монастирі, церква, синагога і шпиталь. З димом пішло добро багатих і злидні бідних – люди втратили все, в тому числі  своїх родичів чи сусідів. Загинули всі запаси провіанту і велика кількість худоби. Розпач. Страх. Сльози, що змивали кіптяву з лиць напівобгорілих  львів’ян. І фоном для цього горя були закопчені стіни мурованих храмів та залишки кам’яних партерів (перших поверхів).  Додавалась і тривога за майбутнє.

Львів’яни плакали…, але НЕДОВГО))).

На це було дві причини. Ми – невиправні оптимісти. Це по- перше. Дивіться, як ми стійко переживаємо цей карантин.

А по-друге…т.зв «готичний, або німецький» Львів згорів ВЧАСНО). В Європі вже давно панував ренесанс, то ж місто отримало нагоду одягнутися у нові модні шати. До Львова приїхало багато італійських зодчих, роботою яких маємо можливість милуватися і досі. Нові будівлі будувалися виключно з каменю-тому  КАМ’ЯНИЦІ- і  покривалися виключно черепицею. Такі вимоги магістрату були зрозумілими – бо ж вижили у великій пожежі тільки муровані з керамічними покрівлями Латинка , Вірменка, Ратуша (втратила дерев’яну вежу) і один житловий будинок (не кам’яний, але стояв поза щільною забудовою і мав глиняну дахівку).

А ще всі вогненебезпечні підприємтсва винесли за межі середмістя, тому сьогодні Львівська пивоварня так далеко від площі Ринок.)

 А ще місто отримало право на додаткові ярмарки (а відтак додаткові прибутки).

А ще – звільнення від податків на 20 років!!!!!.

А ще отримало нову еліту – старі німецькі родини остаточно стають банкротами, поступаючись місцем новим, переважно польським.

А ще –  домінуючу в діловодстві німецьку мову замінить латина та польська.

А ще з цією пожежею наступить черговий період «Потрійного Львова», який Бартоломей Зиморович після «руського» і «німецького» назве  – «Львів польський».

Життя продовжуватиметься…

Leave a Reply