Король художників і художник королів.

131
П.-П. Рубенс, Автопортрет, Відень, Музеї історії мистецтва

Можна більше нічого не писати – заголовок  передає популярність Рубенса. Причому не тільки у власній країні, але і в Англії, Франції, Італії та Іспанії.

Від короля Англії він отримає лицарський титул, у намісників іспанської корони – буде придворним художником, а в Італії – проживе вісім років. Там він дуже глибоко зануриться  в італійську культуру:

-отримає уроки античного мистецтва і живопису ренесансу,

-копіюватиме Тиціана, Рафаеля, Мікеланджело,

-закохається у новаторську творчість Караваджо,

-досконало оволодіє італійською мовою,

– і НАЙГОЛОВНІШЕ – зрозуміє  ЩО і ЯК буде малювати.

А малювати він буде дуже багато, дуже різносторонньо і дуже швидко. Поруч з ним в цьому плані можна поставити хіба що Пікассо. Останній, між іншим, творчість  Рубенса не любив. Для справедливості варто зазначити, що багато творів Рубенса були написані його  учнями. І у вмінні користати з учнів, без втрати у якості,  Рубенс стоїть на одному рівні з Мікеланджело.

Спадщина Рубенса така велика, що її досі повністю не вивчено. Корінь плодовитості в природних талантах, в гострому розумі і відмінному здоров’ї. А ще у неймовірному вмінні зосереджуватись на декількох справах одночасно. Один з його сучасників описував, що художник міг одночасно малювати, диктувати лист, слухати учня, котрий читав для нього книгу і розмовляти з гостем. Художник протягом всього життя вставав в 4-й годині ранку. Якщо не рахувати подагри, то ніколи  нічим серйозним не хворів. Він знав собі ціну, вмів використовувати успіх, але при цьому залишався дуже щедрим, в тому числі і до інших художників. Таке враження, що йому була непритаманна професійна заздрість і професійна жадібність. Він щедро ділився своїм вмінням з учнями, але оскільки мав привілей не реєструвати їх в Гільдії художників, то сьогодні ми, практично не знаємо їхніх імен.

А учнів було так багато, що майстерню Рубенса називали “фабрикою картин”. Дуже часто своєю рукою майстер наводив контури твору, а далі працювали вже його помічники. Близько 3000 полотен. При всьому бажанні, він би стільки не намалював, але якість кожної роботи він перевіряв особисто, не дозволяючи опуститись нижче поставленої планки. Тому ескіз, окремі деталі  – його робота, а вже за цією канвою учні «вишивали візрунок». Кінцеві штрихи теж належали Рубенсу. Він, до речі, цього ніколи не скривав, і вартість його робіт залежала від ступені його особистої участі.

Важливе  місце у творчій спадщині Рубенса займають портрети. Де б він не з’являвся, зразу отримував замовлення від знатних осіб. Таким чином, вся знаменита Європа зустрінеться в його портретах.

Достатньо в Рубенса і автопортретів. Останній – написав за рік до смерті, в 1639. До речі, помирати художник явно не планував. Його остання донька з’явиться на світ через 8 місяців після його відходу у вічність. Оригінал автопортрету  зберігається у Відні. А от його ВИСОКОПРОФЕСІЙНА  копія – в колекції  нашого Золочівського замку. Можливо останні штрихи цієї копії теж належать пензлю Рубенса? Хочете побачити це величаве і спокійне обличчя? А вловити думку в очах? А зрозуміти чому сучасники говорили, що художник змішує свої фарби з кров’ю? А дізнатися чому тільки права рука у рукавичці? А оглянути оригінальні роботи  учнів Рубенса – Ван Дейка і Якоба Йорданса?

Не варто довго думати, просто зголошуйтесь на екскурсію замками «Золотої підкови»

Телефон для довідок 067 984 99 59

Leave a Reply