Гнеться, але не ламається.

98

Це  фраза з цитати підсадного аґента у в’язничній камері : «Грушевский М.С….политических взглядов, как и правописания, не меняет, гнётся, но не ломается» . Датується 6 березня 1925. Потім будуть і інші цитати, коли в грипозному стані 65-річного Грушевського викликатимуть на нічні допити, а ще…імітуватимуть розстріл… холостими набоями. Його “ламали” на допитах. Це звалося – “ставити Грушевського на коліна”.  Він не витримає знущань і багато в чому буде признаватися, хоча потім відмовлятиметься від всіх своїх зізнань.

Чи можу я його судити? Чи можете судити його ви?

Якось у Києві, на приватній екскурсії, гід назвала Грушевського лузером…Тоді я щойно закінчила курси екскурсоводів і тільки почала копатись в нашій історії. Я не вступила в суперечку, але ця фраза боляче вколола в саме серце.

Людина, яку носили на руках. І це не метафора.

Людина, з якої починалась українська революція 1917-1918 і вулиці вирували – “Мати наша Україна і батько Грушевський”.

Людина,  яка дала нам  назву – українці. Бо ж в імперії Габсбургів ми були русинами, а в Російській імперії, якій належала більшість території сучасної України, ми були навіть не «хахлы» чи  «малоросы» -ми  всі булі «русские».

Людина, яка  написала «Біблію Українців». 10 томів «Історії  України –Руси»  не тільки не тільки розкриють наше походження,  вкажуть на нашу правонаступність  Київської Русі, але й  заперечать спільний корінь з Москвою (тому в Російській імперії книга одразу ж була заборонена). А що ж Австрійська імперія, яка 16 років і 7 томів  закривала очі на діяльність Грушевського у Львові? Його все ж звинуватять в 1914 році в русофільстві і накажуть арештувати… Історик контролює історію, влада – контролює історика )).  

Сьогодні я знаю, що мала на увазі київська  гідесса. Талановитий історик- поганий політик.

Та чи був Грушевський поганим політиком?

Так , знаю, критики його діяльності є дуже багато. Інколи, таке враження, що критикують вороги. Найчастіше звинувачують, що  не одразу повірив в україн ську незалежність.  Три з чотирьох Універсалів фіксують автономно-федералістичну Україну в складі Росії. Але… 4  лютого 1918 року у вагоні потяга на залізничній станції «Сарни»  Михайло Грушевський пише статтю  «Очищення вогнем». А в ній – запізнілі висновки і твереза оцінка українсько-російських відносин. Чому запізнілі?:

 бо вже був бій під Крутами,

бо вже більшовики взяли Київ,

 бо вже скористались його небажанням створити армію ( а хіба сьогоднішнє «просто перестати стріляти»  – це не така ж наївність?),

бо його бажання «збудувати таку Україну, де росіянин житиме краще ніж в Росії, угорець — краще ніж в Угорщині, румун — краще ніж в Румунії, поляк — краще як на польській землі, а українці само собою житимуть тут добре, бо це буде їхня держава», відкрили дорогу не українцям , а росіянам-українофобам. Адже росіянам , насправді,  не були потрібні права та свободи в незалежній Україні — їм потрібна була Малоросія в складі Росії. А ви впевнені, що щось змінилося сьогодні?

Та чи винен тут тільки Грушевський?

Винен кожен. До останнього українського селянина, який повірив в популістські лозунги «землю-селянам». До останнього робітника, хто повірив у  «фабрики-робочим». Винен кожен, хто ТОДІ  втомився від війни і кому ТОДІ була «какая разніца», чи столиця буде в Києві,  чи в Москві.

І чи помогла б інша політика Грушевського втримати незалежність, якщо:

 «серед трьох українців- два гетьмани»,

 замилувані  пропагандою селяни масово переходили на бік більшовиків,

 цілі міста здавалися, не чинивши опору?.

Чи думали ми тоді? Чи навчилися  аналізувати сьогодні?. Чи зрозуміли, що інтелектуал та інтелігент у владі, це завжди краще, ніж «кухарка, що може керувати державою»? Виглядає, що ні, бо досі пересічний українець ведеться на  популістські лозунги.

Сьогодні все частіше звучить фраза – “Какая разница”. Промовляють її люди, які хочуть змін, але не засвоїли уроків історії. У цих людей відсутнє почуття відповідальності за свій вибір, вони не контролюють своїх обранців, вони…навіть, не знають дати народження Незалежної України. Не всі, звісно, але … Тому для мене – Грушевський, з його помилками, в стократ більший герой, ніж сьогоднішня влада, яка  повторює його помилки навіть не спробувавши прочитати його праці.

А Грушевський-політик вже за все заплатив сповна. І багаторічною еміграцією, і тюремними камерами , і втратою найріднішої мами та єдиної доньки, і спаленим будинком, який на рівні з «поштою, телефоном і телегафом»  був обов’язковим об’єктом руйнування у Києві, і смертю за дивних обставин, коли його проблемою опікувався не лікар-хірург, а лікар-стоматолог…

Він уже заплатив, і  я б радила  не судити, а через лупу вдивлятися у те, що робила ця велика  особистість не для себе, а для своєї нації. І він точно належить до грандіозних постатей української історії. Як і Шевченко, Франко,  Леся Українка, що досі присутні в нашому житті , що «були» на Майдані у 2014. Був там і Грушевський. І не тільки у назві вулиці, на якій відбувалися найстрашніші події  Майдану. Я впевнена – Михайло Сергійович «носив» туди шини…

P.S. Цей допис з’явився з нагоди дня народження Грушевського. А додатковим поштовхом став збірник статей “Історик і влада”  Відп. ред. В. Смолій; Тв. кер. проекту І. Колесник; Авт. кол.: В. Андрєєв, О. Богдашина, В. Ващенко, І. Верба, Д. Вирський, Л. Зашкільняк, Я. Калакура, А. Киридон, Ю. Кісельова, В. Масненко, В. Осін, А. Острянко, С. Світленко, О. Удод, В. Яремчук, О. Ясь. НАН України. Інститут історії України. Обкладинка даної колективної монографії і прикрасила собою пост.

P.P.S.

Про Грушевського можна говорити багато – був плідним діячем. Та найлегше поринути в його постать на екскурсії https://tolviv.in.ua/nevyhadanyy-hrushevs-kyy-v-zakapelkakh-staroho-l-vova/ .

Телефон для довідок 0679849959

Leave a Reply