“Колекціонер життів” саме так називають Джорджо Вазарі. Ні-ні, він не серійний вбивця)). Він -автор першої в світі книги з мистецтвознавства.
Років два тому, моя донечка, в якості факультативного курсу англійською мовою взяла “Ренесанс”. Це мене дуже здивувало вже тому, що вона вчиться на ІТ-спеціальності, до якої мистецтво не можливо приліпити ніяким боком). Але моя донечка не звичайна і вуз, в якому вона навчається теж не звичайний. Це – Український католицький університет УКУ і така їхня пропозиція теж не звичайна, але вона одночасно вдосконалила іноземну мову і подарувала нове захоплення в житті. До речі, не тільки в її житті – цей предмет захопив і мене. Ні-ні, моєї англійської було явно недостатньо, але… Підсумковою роботою для зарахування курсу було есе за книгою 1550 року. Джорджо Вазарі «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів». Близько 600 сторінок, які охоплюють три століття життя Італії і біографії її митців. Слава Богу, що вона перекладена майже всіма мовами світу …і я її прочитала. І запалилася ідеєю попасти у ренесансний рай – Флоренцію. І побачити ним збудовану галерею Уффіці, (в якій сьогодні зберігаються твори найславетніших митців з його «Життєпису»); коридор Вазарі, (збудований в рекордний термін, всього за 5 місяців, довжиною в 750 м., щоб з’єднати два палаци Медічі, його покровителів) і Зал П’ятисот (розміром з три баскетбольних майданчика ) з його величезними фресками роботи Вазарі, що змальовують військові перемоги все тієї ж родини Медічі).
А уявляєте, що на одній з фресок Залу П’ятисот з вершниками і воїнами, чиї м’язисті тіла, буквально, розпирають тісні обладунки і нагадують сьогоднішніх бодібілдерів, дослідники знайшли дуже коротку фразу, що її написав Вазарі – Cerca trova. Шукайте і знайдете. Це просто детективний сюжет, але виклик прийняли сучасні дослідники, які вважають, що саме під цією фрескою захована одна з незакінчених робіт Леонардо да Вінчі. Знаючи, як Вазарі захоплювався да Вінчі (зрештою, все, що ми про нього знаємо – правдивого чи вигаданого – це заслуга Вазарі), сучасні мистецтвознавці впевнені, що він зробив все, щоб зберегти фреску Да Вінчі. Так, Леонардо був дуже непосидючим і сам жалкував за тим, що не закінчив жодної роботи . Лукавив, звісно, але не сильно. До нас дійшли всього 22 роботи Леонардо да Вінчі ( я до прочитання книги про це навіть не здогадувалась, а Ви?). А якщо Вазарі зберіг одну з них, то буде 23)). В будь-якому випадку, ця історія спонукала мене до поїздки в Лувр, де на зламі 2019-2020 років проходила найбільша виставка робіт Леонардо да Вінчі, зібраних з різних музейних і приватних колекцій.
А там у Луврі, нове відкриття. На виставці було неймовірно багато підготовчих ескізів Леонардо да Вінчі– руки, очі, ноги, уста … І черговий спогад «Життєпису» Вазарі… На цей раз про Мікеланджело… Художники вважали ескізи підготовчим матеріалом, який не підлягав збереженню. Для прикладу, Мікеланджело перед своєю смертю вирішив їх всіх спалити. Бо на його думку вони були доказом не його геніальності, а того, як важко він працював над кожним шедевром. І ті ескізи, які дійшли до наших днів збереглися виключно завдяки Вазарі, який зупинив Мікеланджело. Чи мають ці рисунки цінність? Ще й неабияку. Декілька років тому один з малюнків Мікеланджело продали за 13 млн. фунтів. А якби Вазарі не зупинив руку художника, який жмут за жмутом кидав свої ескізи до каміну?
До нас дійшов автопортрет Джорджо Вазарі. Що цікаво, художник на цьому полотні не акцентувався на драпіровках, складних заломах, чи на яскравості кольорів. Нашу увагу він закцентував на двох світлих плямах – обличчі і руках. Так лаконічно, просто і доступно він нам розказав сам про себе.
Сьогодні річниця його смерті. І я йому вдячна за мою любов до мистецтва. І за те, що надихнулася на створення екскурсії Львовом на архітектурну тематику, якою готова поділитися з Вами https://tolviv.in.ua/popsovo-pro-arkhitekturu/
З повагою,
Наталя Зубик
