Роман Шухевич. Перспективи.

216

Його прадід Йосип був священиком і перекладав українською з латини Вергілія, з німецької –Шіллера, з англійської – Вальтера Скотта.

Його дід Володимир – познайомив світ з українською Гуцульщиною.

Його дядько Степан – був одним з найвідоміших адвокатів Львова

Його дядько Тарас – піаніст, професор Музичного інституту ім. Лисенка у Львові

Його батько Осип – повітовий суддя. Саме він стане у Кам’янці-Бузькій представником ЗУНРу після подій 1.11.1918…

Це чоловіча лінія родини Шухевичів, в якій 30 червня 1907 року у Львові на сьогоднішній вул. Довбуша,2  у кам’яниці, що була власністю дідуся та бабусі,   народився той, кому долею судилися очолити УПА – майбутній її генерал  Роман Шухевич. Представнику цієї поважної та інтелігентної родини судилося прикривати своє справжнє прізвище за одним з багатьох підпільних імен – Шух, Білий, Дзвін, Хмара, Степан, Чернець, Чух, Щука, Вовк, Тур… та  найвідомішим стало – Тарас Чупринка.

Вже саме походження Романа відкривало прекрасні МИРНІ перспективи. Але час, в якому він народився вніс свої корективи, зовсім не мирні. Його дитинство припадає на Першу світову, молодість – на міжвоєнний період з його «пацифікаційними» настроями, зрілість – на Другу світову. А війни, на жаль, загострюють всі відчуття, перетворюють задавнені конфлікти у жорстокі протистояння, а всі закони змінюють одним єдиним ПРАВОМ СИЛЬНІШОГО.

 Але сьогодні, в день його народження хотілось би поговорити не про те, ким став, а про те ким міг би стати.

Він міг прославитись у спорті: можливо підкорив би найвищі вершини світу, бо ще пластуном піднявся на прямовисну скелю у Бубнищі, щоб зняти австрійський прапор і замінити його на український); а можливо став би відомим бігуном (не раз перемагав на Запорізьких іграх, такій собі «західноукраїнській Олімпіаді»); ковзанярем (катався дуже майстерно і артистично, і ніхто не розумів де і коли він того навчився): футболістом, лижником чи плавцем (його вболівальники навіть побилися об заклад, що Шухевич зможе переплисти Ла-Манш). А ще володів шпагою,  захоплювався баскетболом, волейболом, планеризмом, метанням диску і ядра. А ще  веслувальний спорт- з пластовим куренем «Чорноморці»  на човні проплив з Галичини по Бугу та Віслі до Балтики. Назад гребли на веслах проти течії!. А ще був кінний спорт, бокс, водне поле. Мав славу ще й доброго танцюриста.

Захоплення спортом не завадило бути здібним музикантом. Він блискуче грав на фортепіано та був студентом Львівського музичного інституту. Відомий факт: спільний з рідним братом концерт в оперному театрі, де Юрій співав, а Роман йому акомпанував. Юрій загине у тюрмі на Лонцького в червні 1941 р. В день свого народження, та в день, коли на площі Ринок проголошуватимуть Акт відновлення Української держави (сьогодні святкуємо чергову річницю), Роман Шухевич буде шукати тіло закатованого брата і займатись організацією похорону.

Музична освіта Романа була заочною. А от основна спеціальність – інженерна. Львівська політехніка – будівництво мостів і доріг. Чи можна уявити більш мирну спеціальність, ніж ту, що отримав в 1932 році. В 1934 його вже арештували і відправили до Берези Картузької, далі Бригідки. Вийде в 1937. Через судимість шансів на працевлаштування не було. Але з цієї неоригінальної ситуації Шухевич знайде оригінальний вихід – створення власного рекламного агентства «Фама». Його замовниками стали майже всі українські підприємства. Впевнена, що і сьогодні Роман Шухевич був би успішним в цьому бізнесі. Він створював не просто  популярні в тому часі текстові рекламні оголошення – він їх ілюстрував.  Його реклама була провокуюча і, можливо, через те дуже дієва. І сьогодні нам рекомендують поводитися в інтернеті саме так – на грані «дозволено/заборонено». Він  започаткував перші в Галичині біл-борди, а філії «Фами» будуть працювати навіть у Кракові та Варшаві. І , звісно, частина зароблених коштів йшла на підтримку ОУН.

 Він знав польську, німецьку, латину, старогрецьку, а в підпіллі ще й вивчав англійську.

Він міг би бути добрим чоловіком і батьком, але життя трагічно розведе його і його сім’ю. Бо надто сильно прагнув, щоб найрідніші люди жили у власній незалежній країні. Тому й не стояв осторонь жодних подій «проекту «Україна» – ПЛАСТ, УВО, ОУН, Карпатська Січ, Нахтігаль. Всі вони стануть джерелом  його досвіду, практичної політики та військових знань.

Та найбільшим викликом і найбільшою пожертвою стане УПА. Підпільна армія з власною розвідкою, контррозвідкою, службою безпеки, пропаганди і медичною службою. Мінялись окупанти, а всі нитки правління підпільною армією сходилися в його  руки.

«Професійний солдат, проти якого воювало, увага: 500 тисяч солдатів Четвертого Українського фронту з важким озброєнням, 18-та повітряна армія на території семи тодішніх областей України, де чисельність населення складала приблизно вісім мільйонів. Плюс… Плюс…Все було спрямовано проти однієї людини – Романа Шухевича, проти солдат його армії, чисельність якої в різний час коливалася від декількох десятків до декількох сотень тисяч. І, нарешті, останній бій Романа Шухевича – один проти 600, який відбувся в селі Білогорща поблизу Львова в березні 1950 року. Йому протистояло понад півтисячі бійців оперативного резерву 62-ї дивізії внутрішніх військ НКВД СРСР.” Д.Яневський

Він відкинув еміграцію. Він відкинув адаптацію в чужій системі, бо був здатен створити власну. Він зрозуміє, що його війна не приведе до перемоги, але він її вибрав, адже це війна за гідність. Бо з ворогом, що загрожує існуванню нації, треба боротися не на життя, а  на смерть. За свій вибір заплатив блискучою кар’єрою, сімейним щастям, власним здоров’ям, свободою близьких, і врешті-решт своїм коротким життям.

За книгою Олесі Ісаюк “Роман Шухевич”.

Leave a Reply