Образ в образі…або таємниця “львівського” Благовіщення.

Звісно запрошую Вас до Львова. Оглянемо найсвітліший за кольорами розпис у Вірменській церкві.  Зрештою, і свято – теж найсвітліше)

«Благовіщення» – це зустріч, яка розкриває  ТАЄМНИЦЮ  непорочного зачаття Богородиці. А Ян Генрик Розен таємниці ой як любив. І цю зустріч він виводить на «театральну сцену», з мінімум трьома рівнями  «декорацій».

Головна подія відбувається на передньому плані, Так поки що здається).

СЦЕНА 1.

Головними дійовими особами є Діва Марія та архангел Гавриїл.

На передньому план золоті колони. Парадна зала? Можливо і це мав на увазі художник, але з іншого погляду… це золоте обрамлення, що виділяє два важливих фрагмента. Ліворуч , ніби в  рамі – фігура архангела Гавриїла. Праворуч, теж в золотій рамі – Діва Марія.

Архангел Гавриїл, одягнутий в багаті візантійські шати. В нього немає крил, немає лілії, але все ж ми розуміємо хто це. Бо, хоча  не чуємо його слів, але бачимо його жест: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти між жінками» Так звучить БЛАГА ВІСТЬ українською. «Ось зачнеш в утробі, і народиш Сина, і наречеш ім’я Йому Ісус. Він буде Великим і Сином Всевишнього наречеться …і царству Його не буде кінця». Цю фразу з Євангелія від Луки , але польською мовою, ми бачимо на другому плані розпису.

А ще бачимо перстень Гавриїла, який у сьогоднішніх єпископів символізує вірність Церкві, Божій Нареченій. І жезл – як знак влади, отриманої від Бога і…діадему…в спрощеному варіанті. Так-так, пишна діадема  у візантійському  живописі тут  перетворюється у зав’язану на голові стрічку, що є символом небесних посланців і дозволяє зобразити невидиме.

Марія одягнута в блакитну сукню. Її голова покрита тонкою фатою. Вона наречена Йосифа? Чи наречена Бога? Цікаво, який зміст вклав у цю вуаль Розен. Вона засмучена, налякана , задумана  і глибоковражена одночасно. Що й не дивно. Їй 13 років і вона є свідком і учасником чуда.

А гляньте на підлогу, викладену різнокольоровими плитами. Асоціація добра і зла/(світла і пітьми) в цьому випадку була б швидше в чорно-білій гамі. Тому тут для мене – асоціація між свідомим і несвідомим вибором, або між земним і небесним, реальним і божественним. І тільки приглядаючись до долівки, зауважуєш, що архангел не стоїть- він тільки торкається чорної плитки, що швидше за все символізує доторк небесного і земного. Ми не бачимо ніг Богородиці, але є відчуття, що ця земна жінка твердо стоїть на плитці «божественного» кольору. Якщо, звісно, моя інтерпретація правильна)  

Дія відбувається в інтер’єрі.

Як і у візантійському живописі, коли хочуть показати приміщення, іконописці малюють штори. Тут, правда, не зовсім штори – швидше гобелени. За архангелом – зелений гобелен з кущем троянд. Троянди – символ Марії?

Фон Богородиці  не добре проглядається. Можливо Розен хотів показати старість «гобелену», все таки події вже більше ,ніж 2000 років. Але, добре придивившись, можна знайти і пастушків, що грають на сопілці, і голову вола та осла, які своїм подихом першими обігріли Малятко в яслях. А от сам новонароджений Ісус закритий постаттю Богородиці.

 СЛОВО ще не стало ТІЛОМ.

На гобелені також проглядається дерево з плодами. Ця яблуня, можливо, є символом раю і дерева пізнання, а можливо – символом первородного гріха, який своєю смертю  покликаний перемогти ЇЇ СИН.

СЦЕНА 2.

Ми виходимо з приміщення і опиняємося на березі  каналу з водою. Чомусь зразу згадується пісня – про берег цей і берег той. А між ними – річка нашого життя, яка тече від народження  до смерті. У воді відбиваються постаті  жахливої процесії, знаної нами як шлях на Голгофу.

І ця процесія – в центрі композиції.

 А скеровують нас у серединну частину розпису гобелени. Так-так, ті самі, які служать тлом для головних персонажів. І  одночасно наче направляють наш погляд  в центр, щоб привідкрити майбутнє  ще  ненародженого сина.

Таким чином художник акцентує: Благовіщення- це старт для нашого спасіння, а головним вчинком Бога-Отця щодо людства стане ПОЖЕРТВУВАННЯ свого Сина.  

Тобто, основна подія – ШЛЯХ НА ГОЛГОФУ. Просто запланований він ще у час Благовіщення. Ось так)

Фон для хресної дороги теж кольоровий, але це не гобелен. Придивіться – це  високий, стрижений живопліт, якого точно не могло бути в пустельній землі Ірода. Як це пояснити? Не знаю, але Розен завжди мав власну інтерпретацію…

СЦЕНА 3

Найвища. Це не просто декорація. Це переміщення у часі і у просторі. З Назарету – до Єрусалиму. Щоправда, місто наче у мареві. А ще  на золотому , практично іконному, тлі. Тому що  це –  НЕБЕСНИЙ ЄРУСАЛИМ або Царство Боже.  

Цей розпис виглядає доволі плоским без будь-яких 3-Д іллюзій, але з допомогою одночасно трьох сюжетів, обрамлених горизонтальними та вертикальними лініями,  художник показує нам шлях .

І це Шлях  від прийняття Бога у своє серце до Раю.

P.S. А от про круглі медальйони над арками і їхню символіку, я розкажу Вам на одній з екскурсій. Запрошую. 0679849959.