Отже, в день 9 травня не про Перемогу у війні. А про Перемогу української ідентичності над ідентичністю «совецкий человек».
Пам’ятаєте «Червону Руту»? Українська сучасна пісня, яка звучала на теренах всього Союзу. Згадайте його гігантські розміри і багатонаціональність. Це був неймовірний тріумф. А якщо усвідомити, що «Червона Рута» вийде і за межі СРСР, то розумієш чому її називають «паспортом українців у цілому світі». Слово “сучасна” я виділила невипадково. Ідеологія Союзу і його культури базувалась на принципах ще Російської імперії, в якій «плем’я могло мати тільки народні пісні». Українська культура в радянських часах часто такою, виключно народною, і була. Навіть термін спеціальний є – «шароварщина». Але ж тут упс… і «Червона Рута» – неймовірні сучасні ритми, (навіть з «Бітлз» порівнювали), плюс голос і душа української землі. До чого це я? А ви знаєте звідки Івасюк взяв ідею пісні? Як завжди, довго запрягаю). Але поїхали.
На ювілей Михайлу Івасюку, батьку композитора, подарували збірник «Коломийки», 1906 року видання. 18-тирічний Володимир Івасюк не просто перечитає цю книгу, а знайде там невідомий для себе символ – червону рутоньку. Це була не проста квітка, а магічна, бо хто її знайшов, міг би навіки причарувати будь-чиє серце.
«Для сина образ «червоної рутоньки» був хвилюючою знахідкою, несподіваним одкровенням. Майже протягом трьох років він блукав селами, особливо гірськими, шукаючи ключа до загадкового поняття «червона рута». І він знайшов його нарешті і на Косівщині, і в Путивлі. І ось цей образ у поезії й мелодії Володі набув сили високопоетичного символу» – напише батько у «Монолозі перед обличчям сина».
А знаєте ХТО був укладачем «Коломийок»? Відомий український етнограф і фольклорист Володимир Гнатюк. Так-так. Той самий, про якого львівські гіди не часто згадують. Хоча вулиця, названа в його честь, є однією з центральних у нашому місті. Я їх розумію – дуже вже сухою є офіційна інформація про вченого. Зрештою, кому сьогодні цікаво, що його називали найбільшим фольклористом і етнографом світу!!!?. Що він був членом наукових товариств Чехії, Словаччини, Австрії, Німеччини, Швейцарії, Фінляндії?. Що його методами збору послуговувалися всі етнографи? Що він для нас залишив більше 1000 фольклорних творів і більше 100 наукових розвідок?. І це не тільки казки та легенди, прислів’я та приказки, колядки, щедрівки та гаївки, пісні та коломийки, звичаї та легенди. Володимир Гнатюк вивчав та записував анекдоти, похоронні обряди та навіть демонологію українців. Для чого він це робив?- Щоб оживити, покладену до гробу бездержавну націю. Ви ж пам’ятаєте, що територія України була розділена між чужими імперіями. Ми сьогодні часто не поціновуємо фольклор. Вважаємо його непотрібним і застарілим. Але в той час, коли української мови не було ні в офіційній сфері, ні в науковій, то вся сила тієї мови, вся її велич пішла у фольклор. От чому, свідома українська інтелігенція і величезна кількість вчених того часу займаються збором народної творчості. Бо вони, мудрі, розуміють, що врешті-решт, той фольклор знесе греблю всіх заборон. І таки зніс. Десятки років «червона рута» Володимира Гнатюка проростала, щоб завдяки його тезці, Володимиру Івасюку, розквітнути на цілий світ і знести греблю всіх тверджень про меншовартість чи неповноцінність української мови, культури чи нації.
Цю руту придумав народ, записав Гнатюк, змузикував Івасюк. А знаєте як називався Фестиваль, який ще у1989 році запалив іскру нашої незалежності? . «Червона рута» – це той зв’язок поколінь, який може укріпити силу нації. Це той тендітний страж, який оберігає нашу душу.і це наша ПЕРЕМОГА.
До чого це я ? Сьогодні день народження Володимира Гнатюка. А ви знаєте де його могила на Личаківському цвинтарі? Володимир Івасюк, точно знав).
p.s. – пропоную прогулятися Личаківським кладовищем з розповідями не тільки про Гнатюка та Івасюка. Там знайдемо величезну кількість неймовірних історій. Замовлення екскурсій за телефоном 0679849959. https://tolviv.in.ua/tini-zabutykh-l-viv-ian-abo-zovsim-ne-strashna-ekskursiia/
p.p.s. https://mi100.info/ – Тут “позичила” фотографію рожевого рододендрону (червоної рути), що цвіте на найвищих карпатських вершинах.
