Станіслав Улям. Не наукові розважання.

381

Можливо, більшість мешканців нашого міста знають ім’я Станіслава Уляма – всесвітньо відомого вченого  «львівського» походження. А  можливо, хтось вперше чує про учасника проекту «Мангеттен» (атомна бомба) чи співтворця водневої бомби. Але сьогодні, в чергову річницю його смерті, я хочу щоб ви читали не про його перемоги у науці. Зрештою, їх легко знайти в інтернеті. Можливо, через те, що за вікном весна, яка п’янить і заставляє закохуватись, навіть на карантині, я хочу написати про любов у житті Станіслава Уляма. Звісно, у людини, яка працювала в секретному проекті в повній ізоляції від решти світу і навіть під чужим іменем не багато часу для романтичних спогадів, але ж є спогади його дружини. Їх і використаю. Хоча, не тільки їх.

Небагато вказувало на те, що він буде математиком. У сполонізованій родині єврейського походження  були торговці, відомий архітектор та успішний адвокат і нікого, хто б цікавився математикою чи фізикою. В 11 років точно знав, ким хоче стати. Свій шкільний щоденник підписав: «С. Улям, астроном, фізик і математик». 12-річним пробрався на одну з відкритих публічних лекцій про теорію відносності. Батько з гордістю розказував про цей випадок знайомим, бо так виглядало, «що цей хлопець розуміє Енштейна»). Через 60 років Улям напише: «Я вважав, що маю підтримувати здобуту в такий спосіб репутацію, хоча усвідомлював, що справді не розумію нічого». Але це не переб’є його вподобань і ще не раз школярем буватиме на математичних лекціях, організованих вченими Львівського  університету чи Політехніки.

Захоплення математикою не мине і в студентські роки. Вчитиметься, правда, на інженерному факультеті, але талановитого студента запримітять …на першій лекції. Вже на першому курсі він почне писати статті для математичних видань, в згодом стане першим і єдиним студентом- членом Львівської математичної школи.   Правда, захопившись наукою,… забув за університетські сесії. Але хіба ж то проблема для талановитого студента – склав за одним махом всі екзамени – щось типу загального іспиту, і за одну ніч написав магістерську роботу. А через рік захистив і докторську. Це був перший докторат , наданий на загальному факультеті Львівської політехніки. Але новоспечений магістр та доктор не мав шансів на університетську посаду, через своє походження, тому на рік поїхав, (тато був щедрим спонсором), в світи –Відень, Цюрих, Париж (слухав лекції у Сорбонні та Інституті Пуанкаре), Кембрідж. Перебування у Великій Британії було періодом невпинного захоплення. Ще б пак– від усвідомлення, що “тут жив Ньютон мало не зомлів”. Також Уляму дуже подобалося англійське почуття гумору: «У Польщі люди по-дурному говорять про важливі справи, в Англії мудро говорять навіть про справи дурні.» А ще тут він отримав чи не першу свою викладацьку роботу – у жіночому коледжі Ґіртон. Подія була історична, бо аж до осені 1934 року середньовічне правило забороняло доступ туди чоловікам. Саме там, у Кембриджі, він і познайомиться з своєю майбутньою дружиною – француженкою Франсуазою Арон. Їхня перша зустріч відбулася у стилі «студентка знайомиться з професором»,- згадувала Франсуаза. Напише і про те, що  привернув її увагу незвичайною зовнішністю та магнетичними зеленими очима. А ще енциклопедичною пам’ятю, ерудицією, плинною французькою з виразним слов’янським «р», абсолютною впевненістю у собі та непохитним оптимізмом.

Ось таким побачила його майбутня дружина

 Одружаться вони, правда, значно пізніше (1942) і вже в США.

Перед шлюбом він вислав до неї листа з «Автопортретом пана С.У.», щоб вона знала, що її чекає. Підглянемо, як він сам себе описав?

«Вираз його обличчя є зазвичай іронічний і насмішкуватий. Насправді його неабияк зворушує все, що позбавлене сенсу.(…). Його вислови дуже нерівні, часом серйозні, часом веселі, та ніколи нудні. Намагається розважати і розвеселяти людей, яких любить. Ніщо, за винятком точних наук, не здається йому аж таким правильним чи очевидним, щоб він не допускав існування різних думок.(…) Володіє деяким математичним талантом і спритністю, які допомогли йому здобути популярність у молодому віці.(…) Нетерплячий і холеричний, часом буває різким. (…) На нього легко впливати та керувати ним , за умови, що він цього не усвідомлює. (…) Пан У. поводиться згідно з наступним принципом: говорить багато дурних речей, рідко їх записує та ніколи жодної з них не робить».

Франсуаза вирішила, що автопортрет кандидата на її руку збігається з тим, що вона про нього думала. Єдине, що її здивувало – це  висока якість французької у листі. Всі нюанси листа  відкриються вже після шлюбної церемонії. Улям зізнався, що переписав листа знаменитого математика ХVІІІ ст. Жана Лерона д’Аламбера до певної панни Леспінас!!!!. Ось Вам і вся романтика справжнього  математика))).

А з кінця 1943 року в житті подружньої пари з’явиться проект «Мангеттен»). Суміш швейцарського села, будмайданчика та військового підрозділу з їдальнею – так Франсуаза Улям запам’ятала Лос-Амос, що примостився на висоті 2200 м у Скелястих горах в 60 км від Санта-Фе (штат Нью-Мексико).  Далі все буде як в англійському шпигунському романі. Через кілька місяців Франсуаза народить донечку Клер, в свідоцтві про народження якої замість міста вказали “Абонентська скринька 1663”. В опіці над дитиною молодій матері допомагали індіанки, які мали тільки одну ваду –погано говорили англійською. Це було добре для збереження військових таємниць).

Станіслав Улям з донькою Клер
день відкритих дверей в Лос-Амосі. Улям демонструє дочці панель комп’ютера, 1955

Важко уявити, як це-  жити з генієм.

Франсуаза писала, що по очах чоловіка розуміла, коли він думав про якусь наукову проблему. А думок було безліч. Після виходу з Лос-Амосу, він викладатиме в  університеті Колорадо, де його поглине зв’язок фізики і біології. На біологічному факультеті Медичної академії він читатиме лекції на тему математичних відкриттів нейрофізіології і роботи мозку. Брав участь у програмі побудови міжконтинентальних ракет. Долучився до досліджень ядерної енергії для забезпечення польотів космічних кораблів. Разом з Евереттом створили проект корабля під назвою «Оріон», що урухомлювався серією почергових (один за одним) ядерних вибухів невеликої сили. Вчені вже малювали картину підкорення Марса (всього 4 місяці), потім Сатурна. Комісія з атомної енергії навіть запатентувала  ідею, але побоювання аварії корабля, який мав би нести на борту кілька тисяч ядерних зарядів, зупинили подальші роботи над Оріоном, але не над дослідженням космосу. Джон Кеннеді у 1960 році саме з подачі Уляма включить експедицію на Місяць в число першочергових задач для США.   

Можливо, думав про науку частіше ніж про неї?. Не знаю, про це не писала. Але буде поруч з ним більше 40 років.

Буде поруч не тільки в часі тріумфів але й в хворобі. В 1946 році Улям раптово і тяжко захворів. Лікарі підозрювали рак. Він втратив мову, йому спаралізувало половину тіла. Його друзі були за крок до того, щоб визнати його померлим. Однак виявилося, що це не пухлина, а гостре запалення мозку, причина якого так і ніколи не була встановлена. Уявіть собі страхи керівників «Мангеттенського проекту», що буде якщо він виживе, але розумові здібності не відновляться. Вчений, який знав таємниці атомної бомби, був ласим шматочком для кожної розвідки в світі. Вчений, психічнохворий, був би подвійно небезпечний…  Улям виживе, хвороба не викличе ніяких змін у його феноменальному мозку.

А після виходу на пенсію, з 1972 року протягом чотирьох років диктуватиме дружині свої спогади, які вийдуть під назвою «Пригоди математика». Тоді ж Улям сказав, що не набагато змінився з того часу, коли писав до Франсуази переписаний лист Д’аламбера. Можливо, лише став нетерплячішим.

Помер 13 травня 1984 року. У спогаді про чоловіка Франсуаза Улям пригадала слова, що їх він повторював при різних нагодах- Найкращий спосіб померти – це раптовий серцевий напад, або постріл ревнивого чоловіка. Чим вам не англійський гумор?. «Він мав щастя померти у той перший спосіб, хоч я думаю, що він, мабуть, волів би отой другий» – напише дружина).

Чоловіка вона поховала на цвинтарі Монмартр. У Парижі. Місті, яке люблять усі романтики. То чи був романтиком Станіслав Улям? Відповіді немає і досі, як і на проблему непарних досконалих чисел, яку поставив Улям перед математиками.

Джерела:

1.Маріуш Урбанек Геніальні. Львівська математична школа. ВНТЛ-Класика, 2016.

2.https://24tv.ua/stanislav_ulyam__lvivyanin_yakiy_stav_odnim_iz_tvortsiv_termoyadernoyi_bombi_ssha

3. https://permalink.lanl.gov/object/tr?what=info:lanl-repo/lareport/LA-UR-87-3600-02

4. http://www.mini.pw.edu.pl/~domitrz/Ulam.pdf

Залишити відповідьСкасувати відповідь